grandov.ru страница 1
скачать файл
«Чоловік та Жінка. Хто ми є?»

Мета:

- розкрити поняття «гендер», «гендерний стереотип»;

- з’ясувати стереотипи, які існують у підлітків стосовно жіночої та чоловічої статі;

- розкрити прояви гендерної нерівності у різних сферах життя;

- розкрити аспекти проблеми рівних прав і рівних можливостей чоловіків та жінок;

- сприяти формуванню навичок партнерського спілкування між представниками обох статей;



Обладнання:, плакати, фото для колажу, аркуші ватману, маркери, аудіо записи, презентація,бланки відповідей тесту «Якою мірою ви зорієнтовані на психологічні відмінності статей», картки з рисами, картки з міфами, картки з незакінченими реченнями, висловлюваннями та прислів’ями, що стосуються гендерної рівності.

Слово вчителя:

Зараз став популярним напрям виховної роботи, на який кілька років тому і не звертали особливої уваги – гендерний. І цей аспект виховної роботи повинен враховуватися при вихованні особистості, яка б відповідала загальноприйнятим соціальним нормам. У цій ситуації і виникають певні протиріччя, адже в загальноприйняті норми давно і надійно вжилися гендерні стереотипи, на яких були виховані попередні покоління.

Дуже часто у житті ми відштовхуємося від протилежного, замість того, щоб стимулювати прояви статево-рольової соціалізації учнів. Мабуть, кожен з нас чув висловлювання: «Не плач, ти ж хлопчик!» або «Не бігай, ти ж дівчинка!». Саме такі необдумані репліки і приводять до підвищеної тривожності в учнів, яка часто проявляється у надмірних зусиллях бути «справжнім» чоловіком або «стовідсотковою» жінкою. До речі, «справжність» і «стовідсотковість» вимірюється за тими ж загальноприйнятими гендерними стереотипами. І ми повертаємось до того ж замкнутого кола – сіємо в свідомість дітей внутрішні протиріччя. А потім, спілкуючись зі своїми вже дорослими учнями, чуємо їхні нарікання: чоловік недостатньо уважний та чуйний до дружини і дітей, дружина не може вирішити елементарних побутових питань. І самі собою виникають запитання: а хто їх відучив від цього? хто не підтримав у проявах чуйності? хто не заохотив до ініціативи? хто власним прикладом сприяв твердженню гендерних стереотипів? Думаю, відповідь на ці запитання однозначна – ми дорослі.

І коли вже говорити про гендерну рівність, то не лише як про дискримінацію прав жінок, а й чоловіків. Ми говоримо про рівну оплату жіночої та чоловічої праці, рівні умови для самореалізації особистості, у країні видається безліч законів про захист материнства. А чи є хоч один закон, який би захищав батьківство? Невже чоловік не може повноцінно виховати дитину? Невже він не може бути чуйним і ніжним? Знову гендерні стереотипи, тільки вже у законних рамках? Жінки безстрашно беруть на себе увесь тягар виховання дітей, іноді усвідомлено відгороджуючи від нього чоловіків. А де ж у цей час чоловіки? Реалізують себе на роботі, не впускаючи нас, жінок, у цей світ – око за око?.. І саме з сімей із таким розподілом соціальних ролей вчаться діти жити у світі.

Жінка та чоловік дуже відрізняються між собою не тільки з точки зору анатомії, а і з очки зору психології. Я наведу вам декілька прикладів таких відмінностей.

ЖІНКА


  • Самостверджується в сімї;

  • Стає тільки тоді агресивною, коли нещасна

  • Має швидку зміну настрою

  • Найчастіше використовує слова “я,може, просто ”

  • Хворіє в два рази більше

  • Краще переносить монотонну і нецікаву роботу

  • Більш терпелива до болю

  • Прагне бути кращою

  • Більш об'єктивна до чоловіків, ніж до жінок

  • Краще переносить стресові ситуації

  • Властива уява і фантазія

  • Важко переносить конфлікти

  • Потреба у спілкуванні більша, ніж у чоловіків

ЧОЛОВІК

  • Самостверджується на роботі

  • Орієнтується тільки на аргументи і факти

  • Самооцінка вища ніж у жінки

  • Нетерплячі і наполегливі

  • Часто переоцінює свої здібності

  • Більш егоїстичніші

  • Погано переносять стресові ситуації

  • Легко переносить конфлікти

  • Нетерплячі до болю

  • Оцінюють якості жінок нижче

  • Не вміє швидко переключаться від раціонального сприйняття до емоцій

  • Рідко проявляють свої почуття

ІІ. Слово психолога (слайд 5)

За рахунок того, що на протязі багатьох років спостерігалися великі відмінності у поведінці чоловіка і жінки, наприкінці 60-х років ХХ століття американський психоаналітик Роерт Столлер запропонував використовувати для позначення соціальних і культурних відмінностей статі поняття Гендер (англійською gender – рід)



Гендер - це комплексне поняття, яке узагальнює у буденній свідомості визначення понять “жінка” та “чоловік”, “жіноче ” та “чоловіче”, стиль поведінки, рисах характеру, сімейному та соціальному статусі, що відповідають певній статі.

Стать і гендер – поняття нерівноцінні. Стать - біологічна, дається при народженні. Гендер – соціальне, формується від народження суспільством.

ІІІ.

Стереотип – це відносно стійкі, нормативні уявлення про соматичні, психічні і поведінкові особливості представників чоловічої та жіночої статі, які склалися в результаті узагальненого людського досвіду і уявлень про статеві особливості чоловіків і жінок, поширені у суспільстві.

Чоловіча роль асоціюється з силою, грубістю, агресивністю, розсудливістю тощо, а жіноча – зі слабкістю, пасивністю, ніжністю, миролюбством, емоційністю.

Гендерні стереотипи можуть бути хибними, занадто узагальненими.

У цьому випадку вони будуть виконувати консервативну і навіть

шкідливу роль, формуючи у підлітків хибне знання про гендерні ролі, неконструктивно впливати на їхню міжособистісну взаємодію і сприяти викривленому сприйняттю чоловіків та жінок та їхніх ролей у суспільстві.

ВПРАВА І З’ясування стереотипів, які існують у підлітків стосовно жіночої та чоловічої статі (слайд 7,8)

А зараз ми перевіримо наскільки кожен з вас орієнтується на загальноприйняті уявлення про психологічні відмінності чоловіків і жінок.



ВПРАВА ІІ «Орієнтація на стереотип” (слайд 9)

1.Дві людини відкривають коробку цукерок. Одна кладе всю цукерку в рот, а інша надкушує, щоб подивитись начинку. Хто ця остання людина? (Жінка)

2. У компанії зайшла мова про те, що багато хто відмовивсь би полетіти на Місяць. Одна з присутніх людина погодилась з цим, а інша заперечила: «Не вірю. Я б, наприклад, полетіла.» Хто сказав ці слова? (І чоловік, і жінка)

3. Подружжя ввечері дивиться телевізор. У сусідній кімнаті спить хвора дитина. Один з подружжя говорить: «Не хвилюйся, справи покращаться.» Хто це сказав? (Чоловік)

4. Подружжя обідає в ресторані. Один з них вибирає страву з екзотичною назвою, інший - добре знайому. Хто гурман-чоловік чи жінка? ( Жінка)

5. У крамниці на поличках зліва виставлені новинки, справа – давно відома продукція. Хто з подружжя зацікавиться новинками? (Чоловік)

6. Бензин у автомобілі закінчується. Один з подружжя пропонує заправитись на найближчій станції, інший пропонує почекати до іншої, де ввічливіший персонал. Хто з подружжя пропонує зачекати? (Чоловік)

7. Подружжя розшукує будинок приятеля. Один з них пропонує запитати перехожих, інший каже: знайдемо самі. Хто не хоче питати дорогу? (Чоловік)

8. На стоянці незнайомий автомобіліст каже подружжю, що знаходиться в машині: «У вас, ніби, спускає колесо». Водій відповідає: «Нічого, якось доїдемо». Пасажир заперечує: «Треба подивитись, що там!» Хто сидить за кермом? (Жінка)

9. На перехресті перед світлофором у трьох рядах зупинилось три легкові автомобілі. Коли загорається зелене світло, один з водіїв прагне стартувати першим, щоб стати «лідером». Хто він? (Чоловік)

10. У кінотеатрі показують дуже важкий фільм. Хто більше схвильований трагічними сценами - чоловік чи жінка? (І чоловік, і жінка)

За кожне співпадання з ключем нараховується 1 бал. За співпадання з відповіддю на останнє питання – 2 бали.

Якщо набрано 3 бали і нижче - ви не поділяєте точки зору про відмінності чоловіків і жінок. Ви вважаєте, що між статями більше подібного ніж відмінного.

Якщо набрано від 4 до 8 балів – ви вважаєте, що чоловіки і жінки дещо відрізняються одне від одного, але ці відмінності не дуже значні.

Якщо набрано 9 і більше балів, ви вважаєте чоловіків та жінок двома полярними світами.

Учням зачитують 10 ситуацій а вони на бланку відмічають про кого йдеться - про жінку чи чоловіка.

Після виконання вправи проводиться обговорення


  1. На що орієнтувались у виборі варіанту?

  2. На власний досвід чи на загальноприйняте уявлення?

Психолог відмічає правильність і неправильність відповідей, аргументовано пояснює правильні відповіді.

ВПРАВА ІІІ «Дівчата – хлопці» (слайд 10)

Психолог дає завдання учасникам заняття продовжити запропоновані висловлювання. Для цього на аркуші паперу окремо для групи хлопців і окремо для групи дівчат складаються таблиці.

Хлопці Дівчата

Хлопці мають бути … Дівчата мають бути…

Дівчата мають бути… Хлопці мають бути…

Протягом відведеного часу групи виконують завдання, після чого презентують результати своєї роботи (відповіді учнів записувати на ватмані, потім проаналізувати). В ході роботи над вправою необхідно звернути увагу на те, що, продовжуючи твердження «… мають бути…», учні створили ідеальні образи чоловіка та жінки, в яких знайшли своє відображення суспільні статеві стереотипи. Які саме, можна легко визначити, простеживши у відповідях груп (і виділивши маркером яскравого кольору) повторюваність характеристик певної статі.



Запитання для обговорення

1.Чи є якості, що були визначені як бажані для дівчат і повторювалися у відповідях обох груп?

2. Чи є якості, що були визначені як бажані для хлопців і повторювалися у відповідях обох груп?

3. Чим є ці якості? (під час відповіді на це запитання учням знадобиться допомога учителя).

4. Які негативні та позитивні сторони існування такого явища як стереотипи взагалі і гендерний зокрема?

ІV. СЛОВО ВЧИТЕЛЯ

Існує 4 типи гендерних стереотипів (слайд 11)

Перша група гендерних стереотипів стосується закріплення сімейних та професійних ролей, відповідно до статі. Так, для жінок головними соціальними ролями є сімейні ролі: мати, господиня. Вважається, що жінка може реалізувати себе тільки у сім’ї. Для чоловіка головними ролями є професійні. Вважається, що чоловік зобов’язаний зробити професійну кар’єру і мати змогу матеріально забезпечувати сім’ю. Відповідно до цих уявлень, жінок оцінюють за наявністю сім’ї та дітей, а чоловіків – за професійними успіхами.

Друга група гендерних стереотипів пов’язана з відмінностями у змісті праці. Сфера жінок – це емоційна діяльність, яка має обслуговуючий та виконавчий характер праці. Виробнича сфера – це сфера діяльності для чоловіка, де головними є творчість, влада, сила.

Третя група гендерних стереотипів – це стереотипи чоловічності і жіночності. Відповідно до цих стереотипів, чоловікам та жінкам приписують певні психологічні якості та властивості особистості, які можуть не відповідати дійсності.

Четверта група гендерних стереотипів – це стійкі уявлення що стосуються зовнішності, фізичної привабливості представників обох статей.

V. СЛОВО ПСИХОЛОГА

Типові ґендерні стереотипи (вони ж – міфи) спростовуються як науковими дослідженнями, так і самим життям



Насправді науковці сходяться сьогодні на тому, що між чоловіками й жінками, що живуть в одній країні у схожих соціальних умовах, відмінності складають не більше 10% всіх показників, а схожість – 90%. Тобто між харків’янкою і харків’янином одного соціального прошарку набагато більше спільного і схожого, ніж, наприклад, між харків’янкою і жінкою з глухої індійської провінції.

Типові гендерні стереотипи (слайд 12)

  1. Відмінності між чоловіками й жінками мають суто біологічну природу, отже, є неподоланними й вічними.

Саме поняття “гендер” передбачає той момент, що основна маса відмінностей між статями має не природне (природжене) походження, а є наслідком виховання, соціалізації, впливу культури й суспільства. Це теж факт, який важко заперечувати.

  1. Поширене уявлення про жінок як гірших працівників на відповідальних посадах і в інтелектуальних професіях.

Не тільки дослідження психологів, але й саме життя доводить хибність цього твердження. На сьогодні люди обох статей можуть на рівних демонструвати високі розумові й організаційні здібності. А ось чи створює суспільство для цього рівні умови – це окреме питання...

  1. На відміну від жінок, чоловіки менш емоційні, нездатні до співчуття й співпереживання.

Цей міф обходиться людству дуже дорого. Наприклад, українським чоловікам він вартує десь 12 років життя – саме такою є різниця в середній тривалості життя чоловіків і жінок. Хлопчика змалечку привчають стримувати свої почуття, не плакати. А як писав видатний хірург Пирогов, “Невиплакані сльози змушують плакати внутрішні органи”. То ж ранні інфаркти й інсульти в чоловіків – це прямий наслідок стереотипного уявлення про “чоловічу нечутливість”...

  1. Жінки від природи мають потребу у створенні сім’ї та народженні дітей, в той час як для чоловіків це зовсім не потрібно.

Ті чи інші потреби чоловіка й жінки продиктовані не природою, а суспільством. Для багатьох сучасних жінок шлюб і народження дитини є безумовною перешкодою для їх кар’єрних планів, тому у всьому світі зростає показник середнього віку материнства. І це та об’єктивна реальність, з якою приходиться рахуватися державам, плануючи свою демографічну політику.

  1. Вважають, що чоловіки більш агресивні.

Дослідження психологів (професор Джанет Хайд) показали незначну відмінність між агресивністю двох статей.

  1. Дуже поширена думка, що дівчата, як і дорослі жінки, значно тривожніші, сором'язливіші, ніж хлопчики і чоловіки.

Дослідження не виявили статистичної різниці їхніх рівнів.

  1. Емпатійність та пов'язані з нею схильність опікати, доглядати за кимсь вважають суто жіночою рисою, інстинктивною.

Не забуваймо, що до опікунських ролей жінок готують змалечку, на відміну від чоловіків.

  1. В чоловіка є вроджена схильність до лідерства, а жінкам цього бракує.

Сучасні наукові дані переконливо доводять, що за рівнем організаторських та лідерських здібностей статі не відрізняються (Хоча, на противагу чоловікам, жінки більш схильні до демократичних засад у керівництві людьми та побудові взаємин з ними.)

Обговорення.

  • Чи впливають стереотипні уявлення про гендер на професійне становлення жінок і чоловіків?

  • Який характер має цей вплив – позитивний чи негативний?

Сім’я – це один з інститутів, де можна спостерігати порушення гендерної рівності.Що є сім’я? Саме слово, якщо прислухатись, дає нам відповідь. Це сім “Я”. Тобто, група людей, які мають рівні права. Сім – “Я”.

Так має бути. Адже сім”я – виконує безліч функцій, це великий труд.

Більшість часу людина проводить у сім’ї. Але саме у сім”ї максимально проявляється нерівність. Жінка виконує всю домашню роботу, задовольняє потреби сім’ї, проте ця її праця є неоплачуваною і непоцінованою. Оскільки ця робота неунормована, тому її не вважають повноцінною трудовою зайнятістю. Побутова робота не компенсується в грошах чи іншим економічним чином. Вона не є престижною, бо бачить її лише чоловік. Жінки домогосподарки працюють 7 днів на тиждень без вихідних. Обслуговування членів сім’ї на фоні низькопрофесійної праці посилює відчуття малоцінності жінки. Навіть, якщо вона працює поза домом, це не звільняє її від домашньої праці.

На що орієнтувались у своїх відповідях: на батьківську сім’ю чи власні переконання?

Чи вплинули на розподіл домашніх обов’язків стереотипи?

Психолог:

Але можна полегшити становище. Яким чином?

Якщо інші члени сім’ї хоча б частково знімуть тягар хатньої роботи з жіночих плечей, вона матиме більше часу на саморозвиток, на спілкування з дітьми та родичами. Ну і звичайно на професійний ріст. Через кілька років ви будете створювати власні сім”ї. Матимете дружин та чоловіків. Не секрет, що добробут сім’ї, доброзичливість взаємин між подружжям залежить від того, наскільки схожими є погляди чоловіка і дружини на розподіл домашніх обов’язків.

VІ. На відміну від «гендерних стереотипів», які були сформовані суспільством під впливом поведінки, насправді існуть «гендерні відмінності».

Гендерні відмінності (слайд 14)

Виявляється, чоловік і жінка — не такі вже й схожі істоти. Відмінності між ними не закінчуються на рівні анатомії. Більша різниця виявляється на рівні психології.



Висловлювання. Слова, що зриваються з вуст жінки, яка поцілила молотком не по цвяху, а по пальцях, можна сміливо випускати в ефір. Те, що кажуть у таких випадках чоловіки, трансляції не підлягає.

Рухи. Замахуючись, щоб щось кинути, жінка відводить руку не вбік, а назад. Розпеченою галькою жінка йде навшпиньки, чоловік — на п’ятах. Жінки затуляють вуха пальцями, чоловіки закривають їх долонями. Коли ви просите жінку передати вам запальничку, вона її вам передає, а не кидає, перевіряючи вашу реакцію. Жінки ніколи не чухають потилицю — це псує зачіску.

Дзеркала. Чоловіки дивляться в дзеркало лише для того, щоб оцінити свій зовнішній вигляд. Жінки оцінюють свій зовнішній вигляд, зазираючи в будь-який предмет, що віддзеркалює, чи то власне дзеркало, вітрина чи навіть полірований капот автомобіля.

Телефон. Чоловіки вважають телефон засобом зв’язку й використовують його як передавач інформації.Жінка може погостювати в подруги кілька днів, але, повернувшись додому, негайно зателефонує їй і балакатиме ще майже годину.

Покупки. Коли жінка вибирається в магазин, вона складає попередньо список, що необхідно купити, потім купує все потрібне й повертається додому. Чоловік же вибирається в магазин лише тоді, коли з продуктів у холодильнику залишаються лише “засохлий лимон”.

Взуття. Прийшовши на роботу, жінка змінює зручне вуличне взуття на більш витончені черевички. Сівши за стіл, вона непомітно роззувається: хто ж здатен мучити свої ноги повний робочий день? Чоловік, звичайно, не змінює свого взуття протягом дня.

Вихід із дому. Коли чоловік каже, що він готовий виходити, це означає, що йому залишилось лише одягнути пальто. Та сама фраза у вустах жінки означає, що до виходу їй потрібно встигнути помити голову, випрасувати вбрання і, звичайно, зробити макіяж.

Ванна кімната й пов’язані з нею ритуали. У ванній кімнаті чоловіка звичайно є шість предметів: зубна щітка, зубна паста, піна для гоління, приладдя для гоління, брусок мила, і рушник.

У ванній кімнаті середньостатистичної жінки ви знайдете 437 предметів, більшість яких звичайний чоловік навряд чи зможе розпізнати.



Нащадок. Жінки знають про власних дітей усе: час наступних відвідин стоматкабінету, день важливого для дитини спортивного змагання, історію її останньої закоханості, кращих друзів своїх чад, їхні улюблені страви, таємні страхи й мрії. Уявлення чоловіків про істот невеличкого зросту, які живуть у їхній квартирі, дуже розпливчасті.

Флора і фауна. Жінки бояться павуків, черв’яків і мишей. Їм не подобаються гусениці, навіть найгарніші.Чоловіки більш стійкіші психологічно до таких речей.

Одяг і аксесуари. Жінка вдягається по-різному для виходу в магазин, прогулянки із собакою, відповіді на телефонний дзвінок, винесення сміття, читання книги, готування їжі. Чоловіки змінюють своє звичне вбрання лише у випадку весілля чи похорону.

За кермом. Якщо жінка за кермом розуміє, що заблудилася, то зупиняється на найближчій бензоколонці й запитує дорогу. Чоловіки вважають таку поведінку суто жіночою слабкістю і годинами катаються незнайомою місцевістю, подбадьорюючи себе фразами на кшталт: «Як цікаво знайти новий шлях до нашого дому!» чи «Ага, ось і універмаг — тепер зовсім недалеко».

Іграшки. Маленькі дівчатка люблять гратися іграшками. До підліткового віку їхнє зацікавлення цим майже зникає. Чоловіки ніколи не втрачають інтересу до іграшок. Чим старшими вони стають, тим дорожчі та непрактичніші їхні іграшки. Типові іграшки чоловіків: автомобілі, міні-телевізори, мобільні телефони, графічні калькулятори, маленькі роботи, які за командою пропонують різні напої, відео- та комп’ютерні ігри, будь-які інші предмети, що пищать і блимають.

VІІ. Еволюція гендерних відносин (слайди 16,17,18)

Положення жінок в суспільстві постійно привертало увагу наукової думки. У історії, філософії, природних науках, релігії нерідко висловлювалися досконало протилежні думки, по-різному розв'язувалася ця проблема.

Витоки гендерних проблем (соціальної дискримінації жінок) слід шукати в глибокій старовині. “На первісній стадії суспільного розвитку жінка займала пануюче положення в житті роду і племені, оскільки її робота була важливішою для виживання.

З переходом до вищих форм обробки землі і до тваринництва, виникла приватна власність(тепер виживання забезпечувався роботою чоловіка), внаслідок чого чоловік зайняв пануюче положення усередині роду. Батьківське право, патріархат, змінив “материнське право”. Жінка стала об'єктом плоскої дотепності, морального засудження. Її перетворили на рабиню свого пана. Долею жінки стає народження дітей і задоволення всіх примх чоловіка

Негативне відношення до жінки було поширене вже в Стародавній Греції, де філософи далеко неоднозначно висловлювалися про неї, хоча культ жінки зберігався в стародавній міфології (Афродіта, Ніка, Деметра). Такий же культ був і в Римі (Венера, Вікторія, Цецера).

У часи Гомера жінку цінували на тому ж рівні як і чоловіків. А потім виникло вчення про жінку як про неповноцінну і нездібну до навчання істоту. Цей погляд, який ми зараз би назвали антифеміністичним, знаходить особливо повний вираз в теологічних і філософських працях, причому не тільки в Греції, але і в Біблії.

Вже тоді учені і політики прикривали нерівноправне положення жінки в суспільстві, її пригноблення і експлуатацію суперечками про те, чи є жінка людиною і чи має вона душу.

Особливо багато протилежних, суперечливих висловів про роль жінки в суспільстві і сім'ї, її родових якостях і достоїнствах можна знайти в релігії. Наприклад, близько 1400 років тому Маконській церковний собор (вище духівництво християнської церкви) офіційно розглядало питання: чи є у жінки душа? Майже половина присутніх представників духівництва відповіли на це питання негативно.

У Середньовіччі посилюється традиційне презирство до жінки. Вважається, що відносини з «слабкою статтю» - страшне гріхопадіння. За часів середньовічної інквізиції був поширений міф про жінку – відьму, і безліч жінок стали його жертвами.

Про істинну цінність жінки як члена суспільства, що має рівні права з чоловіком, здавалося б, повинні пригадати в епоху Ренесансу і Реформації в Європі. Проте все обмежилося лише тим, що жінка стала об'єктом естетичного поклоніння, зберігаючи при цьому своє підлегле положення.

У період Просвітництва образ жінки пов’язується з її соціальною роллю та обов’язками виховательки дітей: ”жінка стає дружиною і слугує тому, хто молиться, працює і бореться”. Водночас з XVIIIст. до нас долинув голос жінки, коли вона виходить на підмостки сцени як актриса, поетеса, а згодом з’являється на барикадах, у колонах демонстрантів

Епоха капіталізму характеризується наявністю безлічі течій, точок зору на місце і роль жінки в суспільстві. Наполеон Бонапарт, що створив Новий кодекс, закликав до поліпшення жіночого виховання. Проте долею жінок вважав тільки народження дітей.

В даний час дещо змінили своє відношення до жінки представники духівництва. Батько Іоанн Павло II під час свого перебування в Мексиці влітку 1990 р. виступив з проповіддю, зверненою до жінок. Глава Ватикану закликає боротися з дискримінацією, з приниженням ролі жінок, пам'ятаючи про необхідність зберігати жіноче начало, що дарує Богом.

Як видно, католицька релігія змінила своє відношення до жінки.

Не можна не відзначити і певні позитивні зрушення відносно жінок в сучасних ісламських державах (Туреччина, Сирія, Алжир, Єгипет), де підтримується принцип рівності жінок в соціально - економічного і культурного життя. Жінка дістає освіту, професійну підготовку, бере участь в суспільному житті, є жіночі організації.

Великий стрибок у розвитку гендерної проблематики пережила Західна Європа і Америка у 60-70-х роках ХХст., коли виникла дискусія про сутність соціальних ролей чоловіків і жінок, їх вклад у цивілізацію та місце у сучасному суспільстві на порозі XXIст., не минув і країни східної Європи, включаючи Україну. Вагома роль належить саме українським жінкам, які намагаються знайти своє місце , як в сучасному світі, так і в українському соціумі.

І ось друга половина XX століття явила світу новий феномен політичного життя - свого роду прорив жінок у вищі ешелони влади. У ряді країн Західної Європи, Південно-східної Азії, Латинської Америки вони узяли владу в свої руки. Процес притоки жінок в політику ґрунтовно поколивав стереотип, що склався: політика - для чоловіків, а сім'я, діти - для жінок. Але цей стереотип ще не зламаний. В цілому, частка жінок на рівні ухвалення рішень в більшості країн залишається низкою і далеко не відповідає їх частці в населенні і робочій силі.

І тільки у 1993 році «Всесвітня конференція з прав людини під егідою ООН» (Віденська декларація) вперше в історії людства проголосила, що “права людини, жінок і дівчаток є невід’ємною і неподільною складовою загальних прав людини ” - це було важливою віхою у забезпеченні гендерної рівності як проблеми планетарного значення

У 1995 році була утверджена Декларація ООН про соціальний прогрес (Копенгаген) на якій уряди зобов’язались активізувати соціальний розвиток, щоб чоловіки і жінки могли здійснювати свої права і використовувати ресурси та брати участь у виконанні зобов’язань які дали б їм змогу жити повноцінним життям. Декларація проголосила десять зобов’язань узятих на себе державами-учасниками. Серед них і такі що повністю стосуються гендерного паритету, а саме:

Сприяти змінам у поглядах, структурах, політиці, законодавстві та практиці щоб подолати всі перешкоди на шляху до рівності та справедливості в сім’ї та суспільстві, а також сприяти всебічній рівній участі жінок та чоловіків у соціальному економічному та політичному житті.

Створити структури, розробити політику і конкретні показники для забезпечення справедливого представництва чоловіків і жінок у процесі прийняття рішень на всіх рівнях.

Вжити належних заходів для забезпечення на основі рівності чоловіків і жінок загального доступу до широкого спектра медичних послуг, зокрема щодо забезпечення репродуктивного здоров’я, відповідно до Програми дій Міжнародної конференції з народонаселення та розвитку.

Скасувати обмеження щодо прав жінок володіти землею, наслідувати власність або отримувати кредит і забезпечувати жінкам рівні права на працю.

Розробляти належні засоби, що дають змогу повною мірою визнавати та висвітлювати масштаби праці жінок і їхнього сукупного внеску у працю, що не оплачується, роботу в домашніх умовах.

Наймаштабніше гендерна позиція була концептуально визначена Четвертою Всесвітньою конференцією ООН зі становища жінок. На ній було прийнято фундаментальні історичні документи – Декларація та Платформа дій, в яких чітко викладена стратегічна програма утвердження гендерної рівності.

У цих документах наголошується, що поліпшення становища жінок не повинно розглядатися ізольовано як одне з питань, що стосується тільки жінок. Це єдиний спосіб побудови стійкого, справедливого й розвиненого суспільства.

Рада Європи у 1995 році створила Групу спеціалістів з питань комплексного підходу до проблеми рівностей статей. Вона розробила його концептуальні основи, методологію й методику. У 2001 році Рада Європи створила ще одну Групу спеціалістів – цього разу з питань комплексного підходу до проблеми рівності статей у школі.

VІІІ. Жінка у різні епохи (презентація із відомими жінками минулого та сучасності) (слайди 20-40)

У різні часи та в різні епохи жінки сприймалися по різному. Але до кінця ХІХ століття можна спостерігати загальні стереотипи щодо жінки. Вона не має власних прав, повинна покорятися чоловікові, бути господинею в домі а також виховувати дітей. Але навіть і у таких суспільно-встановлених правилах знаходилися виключення.



Клеопатра, Сапфо, Княгиня Ольга, Роксолана, Маргарита Боварська, Королева Вікторія, Катерина ІІ, Марія Кюрі, Шарлота Бронте, Валентина Терешкова, Софія Ковалевська, Леся Українка, Маргарет Тетчер, “Сонька Золота Ручка”, Мати Тереза, Індіра Ганді, Голда Меір, Марія Терезія, Марія Антуанетта, Катерина Медічі

1.САПФО, Сафо, Сапфо Мітіленська — найзнаменитіша давньогрецька поетеса. Організувала на своїй батьківщині острові Лесбос школу для жінок,що страждали від домашнього насильства, яку вона сама називала «домом муз». У школу приймалися жінки тільки з умовою, що вони будуть навчатися. Учениці навчалися складати і співати пісні, танцювати, розуміти і цінувати прекрасне. Платон назвав Сапфо «десятою музою». Її профіль карбували на монетах, створювали статуї. З тим же про неї створювали багато неймовірних вигадок, легенд. Але як би там не було саме цінувати внутрішній світ людини, його глибину від неї вчилися усі наступні поети.

2. КЛЕОПАТРА відома як Батьколюбива Богиня. Славилася розумом і освіченістю. Клеопатра, всупереч стереотипам, була далеко не красунею, про що, зокрема, свідчить Плутарх.

48 до н. е. позбавлена влади, вигнана з Єгипту. Повернула собі трон за допомогою Юлія Цезаря. Близько 25-30 серпня 48 року (народила від нього сина Цезаріона в 47 році).

Клеопатра та Цезар кохали одне одного, але Клеопатра вирішила що її син буде правити Римом. Після убивства Цезаря вона повернулася в Александрію і знову зайняла трон цариці Єгипту. 41 до н. е. до неї приєднався Марк Антоній, один з римських правителів. Вони одружилися.

Від 37-36 правила подарованими їй Антонієм землями Фінікії, Сирії і Кілікії; тоді ж (можливо, через одруження з Антонієм) змінила своє культове ім'я на Нову (Молодшу) Батьколюбиву і Краєлюбиву Богиню. Антоній проголосив Клепатру «Царицею царів».

31 до н. е. Рим оголосив Єгипту війну і здобув вирішальну перемогу в битві на морі біля Акція, що біля західних берегів Греції. Клеопатра із 60 кораблями повернулася в Єгипет, Антоній відмовився продовжувати бій і відбув з нею. Антонія тяжко поранили, а Клеопатра вчинила самогубство, змусивши змію вжалити себе.
3.КНЯГИНЯ ОЛЬГА Ольга (Вольга, сканд. "Хельга"[Джерело], Алогія; хрещене ім'я Олена; — дружина князя Ігоря I, київська княгиня, канонізована Православною Церквою. Помстилась за загибель чоловіка жорстокою розправою бл. 945 р. над деревлянами, які його вбили. Правила Руссю в роки неповноліття свого сина Святослава (до кінця 50-х років X ст.). Упорядкувала збирання данини, організувала опорні пункти київської влади (погости). Близько 955 прийняла християнство, але не змогла зробити його державною релігією. 957 року відвідала Константинополь, де уклала угоду з імператором Константином VII Багрянородним.

4. МАРГАРИТА БОВАРСЬКА Маргарита I — друга дружина імператора Святої Римської імперії Людовика IV;

Була дочкою графа Голандії Вільгельма ІІІ і його дружини Жанни Валуа

26 лютого 1324 року Маргарита вигодить заміж за Людовика Боварського, майбутнього імператора Російської імперії

Після смерті свого брата Вільгельма IV в 1345 році вона успадкувала корону Голандії. У 1346 році повертається на батьківщину, щоб підтвердити свої права на землі Нідерландів
5. РОКСОЛАНА (Лісо́вська Анастасі́я (або Олекса́ндра) Гаври́лівна;— наложниця, а згодом — улюблена дружина султана Османської імперії Сулеймана І Пишного. У 1518 році під час нападу на місто полонена кримськими татарами. Згодом потрапила до султанського гарему. Як дружина Сулеймана І Пишного мала великий вплив на чоловіка й османську політику, посприяла сходженню на турецький престол свого сина Селіма II, відіграючи при ньому велику роль як султанша-мати (валіде).

З ім'ям Роксолани пов'язано спорудження в Стамбулі багатьох історичних пам'яток, а її життя та діяльність привернули увагу численних митців, зокрема письменників та живописців, які присвятили їй низку творів.
6. КАТЕРИНА МЕДІЧІ (або Катерина де Медічі) - французька королева-матір, дружина короля Франції, Генріха II, одна з найвпливовіших осіб Франції періоду війн між католиками і гугенотами. З відомого італійського роду Медічі (Медики), які походять від придворного медика, який лікував імператора Священної Римської Імперії. Її вважають ініціатором Варфоломіївської ночі. Після смерті чоловіка протягом 15 років була реґентом.

Троє її синів - Франциск II, Карл IX і Генріх III Валуа - згодом були королями Франції, а дочка Марґарита (Марґо) вийшла заміж за Генріха Наварського, майбутнього короля Генріха IV.
7. МАРІЯ ТЕРЕЗІЯ Вальбурга Амалія Кристіна — ерцгерцоґиня Австрії, король Угорщини (саме так, оскільки Угорщиною в принципі не може правити жінка) з 25 червня 1741, королева Богемії з 20 жовтня 1740, Королева Галичини та Володимерії та імператриця Священної Римської імперії (як жінка, а пізніше вдова Франца I Стефана Лотарингського, обраного імператором 1745 року). Засновниця Лотарингської гілки династії Габсбурґів. Правління Марії Терезії — епоха активних реформ. Вона входить до числа представників династії, що користувались найбільшою популярністю. Старша дочка імператора Священної Римської імперії Карла VI Габсбурґа.

Серед її численних дітей — два імператори (Йосип IІ та Леопольд II), а також знаменита королева Франції «австріячка» Марія-Антуанетта.
8. КАТЕРИНА ІІ «Вели́ка» (Катерина Олексіївна Романова, рос. Екатерина II Великая, імя за народженням: Софія Авґуста Фредеріка Ангальт-Цербст-Дорнбурґ) — російська імператриця (1762—1796) дому Романових.

Дружина (вдова) імператора Петра III, мати імператора Павла І.

Епоха царювання Катерини II в російській і європейській історіографії Нового часу одержала назву «освіченої монархії» і вважається «золотим віком» російського імперського абсолютизму.

В 1762 Петро III став імператором. Через 6 місяців його вбили внаслідок змови, про яку знала його дружина. Вступивши на престол, вона відразу широко виявила свої таланти державного діяча.

Провела реорганізацію Сенату, церковну реформу, скасувала гетьманство в Україні. Очолювала Укладальну комісію. Видала «Установу для управління губерній…», Жалувану грамоту дворянству і Жалувану грамоту містам.

За її правління відбулася Селянська війна 1773-75 рр. під проводом О.Пугачова.

За Катерини II внаслідок російсько-турецьких воєн 1768-74 та 1787-91 рр. Російська імперія розширила свої кордони та закріпилася на Чорному морі, приєднала Північне Причорномор'я, Крим, Кубань. Прийняла під російський протекторат Картвело-Кахетинське царство (Східну Грузію). В період її правління за активної участі Росії відбулися три розділи Речі Посполитої.

Листувалася з Вольтером та іншими діячами французького Просвітництва.
9. МАРІЯ-АНТУАНЕТТА (Марія Антонія Йозефа Іоанна Габсбургсько-Лотарингська – королева Франції). Дружина короля Франції Людовіка ХVІ з 1770р.). З початку Французької революції натхненниця контрреволюційних змов та інтервенції. Засуджена Конвентом і страчена на гільйотині.

Дитинство та юність пройшло в колі великої та люблячої родини. Але виховання в імператорській сімї починалося із самого раннього віку і базувалося на суворій програмі, яку розробила Марія-Антуанетта спеціально для своїх дітей. Із спогадів тих, хто знав Марію Антуанетту, вона не прочитала до кінця жодної книги і завжди уникала серйозних розмов.

Австрійський імператор Леопольд ІІ, брат Марії Антуанетти, бажаючи допомогти своїй сестрі та її чоловікові розпочав війну проти охопленої революцією Франції. Це викликало нову хвилю повстань та заточення королівської сімї Людовіка ХVІ до в’язниці. Через 5 місяців після страти Людовіка ХVІ Марію Антуанетту переводять до замку Тампль на острові Сіте. Революційний трибунал розраховував на те, що австрійський уряд терміново перейде до переговорів про припинення війни. Але Австрія ніяк не відреагувала. Судовий процес над Марією Антуанеттою розпочався 15 жовтня 1793 року, тільки тому, що вона була австрійкою за своїми родинними зв’язками. У вироку її звинуватили в тому, що вона підтримувала зв'язок із державами, ворожими Франції, і зрадила інтересам країни і приговорили до вищої міри покарання. Справжнє місце поховання в соборі невідомо.
10. ШАРЛОТТА БРОНТЕ (літ. псевдонім — Каррер Белл) — англійська письменниця. Шарлотта Бронте — автор знаменитих романів «Джейн Ейр», «Вільєтт», «Вчитель».

Шарлотта Бронте народилася в сім'ї сільського священика. Після смерті дружини (Шарлотті виповнилося 5 років), батько мало звертав уваги на виховання дітей. Ув'язнені в похмурому церковному домі, що ізольовано стояв біля цвинтаря, діти були майже покинуті напризволяще. Подією, що залишила глибокий слід у замкнутому житті цієї дивної родини, був вступ старших сестер, Марії та Єлизавети, до школи в Ковен-Бриджі. Непривітна школа, яка не дала ніякого живлення для їхнього розумового розвитку і підірвала їхнє і без того слабке здоров'я — була яскраво змальована Шарлоттою в романі «Джейн Ейр». Утім, сестри недовго залишалися в школі. Через рік старша, Марія, хворою повернулася додому і померла, а через кілька місяців померла і друга сестра, Єлизавета. Залишившись старшою в домі, 9-річна Шарлотта була змушена взяти на себе обов'язки господині. 1835 року Шарлотта влаштувалася гувернанткою, але слабке здоров'я і непривабливість життя в чужому домі змусили її відмовитися від цієї роботи. Завдяки матеріальній підтримці старої тітки Шарлотта та Емілі провели два роки в Брюсселі.

Навесні 1846 року з'явився невеликий томик їхніх віршів під псевдонімом Каррер (Шарлотта), Елліс (Емілія) і Актон (Анна) Белл, який залишився непоміченим. Попри це Шарлотта з притаманною їй пристрастю продовжила свою літературну діяльність. У жовтні 1849 року з'явився її новий роман «Джейн Ейр», що відразу приніс їй успіх і був перекладений багатьма європейськими мовами.

«Ширлі», другий роман Шарлотти Бронте, був написаний за вельми сумних обставин життя письменниці - у вересні 1848 року помер її брат. У грудні 1848 року померла Емілія, а в травні 1849 — Анна. Коли після появи її другого роману (1849) псевдонім Шарлотти Бронте було розкрито, перед Шарлоттою відкрилися двері найкращих літературних кіл Лондона, але для хворобливої і звиклої до самотності дівчини була неприємна загальна увага, і вона більшість часу проводила в старому церковному домі в Гаворті. 1853 року з'явився її останній роман «Вільєтт».
11. КОРОЛЕВА ВІКТОРІЯ Королева Великобританії з 1837.

Народилася 24 травня 1819. Спочатку шанси принцеси Вікторії на престол були невеликими, але до 1837 року серія смертей спадкоємців престолу від гемофілії зробила її єдиною претенденткою на трон.

20 червня 1837 року відбулася коронація 18-літньої королеви.

Королева Вікторія сама жила за певними правилами й розпорядку дня й вимагала того ж від своїх підданих. Вона власноручно розробляла правила етикету. Вікторіанську епоху часом згадують як епоху порядку й високих моральних принципів. Звичайно, справа було не тільки й не стільки в характері королеви. В Англії твердо стояв на ногах середній клас, який заведено звинувачувати у вульгарному дусі гонитви за чистоганом, проте він успішно протиставив розпусті вищих аристократичних верств власну систему моралі й поведінки.

З перших днів правління королева вживала спроби зближення з російським імператорським двором. В 40х роках розширилося співробітництво Росії й Великобританії в науково-технічній і військовій сферах.

В 1851 р. у Лондоні відбулася Перша Всесвітня виставка, на якій були зібрані досягнення передової думки із всіх країн миру. Представлені в Кришталевому палаці експонати дали поштовх не тільки фантазіям Жуля Верна, але й реальному науково-технічному прогресу. Новаторство торкнулося всіх сторін життя - від перших у світі електродвигунів до бутерброда лорда Сендвіча.

Але час ішов і золоте століття Британської імперії підходило до кінця. Старіючій королеві важко було встояти проти натиску проамериканської буржуазії, що потребувала більш агресивної зовнішньої політики. Королева намагалася влагодити всі справи по-домашньому, улаштовуючи шлюби своїх родичів зі членами монархових родин.
12. СОНЬКА «ЗОЛОТА РУЧКА» Софія Іванівна (Шейндля-Сура Лейбовна) Блювштейн — легндарна російська злочинниця-авантюристка єврейського походження відома під прізвиськом Сонька «Золота Ручка».

Достовірних відомостей про життя Софії(Соні) немає, так як своє власне життя вона у значній мірі фальсифікувала. За офіційними судовими документами відома авантюристка народилася в містечку Повонзки Варшавської губернії в 1846 році. Але при хрещенні в 1899 році вона вказала Варшаву 1851 року. Отримала освіту, знала декілька мов. Володіла талантом артистизму і театрального перетворення.

Займалася організацією великомасштабних крадіжок, які стали відомі завдяки авантюрному компоненту, схильністю до містифікації та театральній зміні зовнішності аферистки. Серед використаних нею на протязі життя прізвищ були – Розенбад, Рубінштейн, Школьник, Брінер(або Бренер) – прізвища законних чоловіків.

В 1860-70-х роках займалася злочинною діяльністю у великих містах Росії та Європи.

Неодноразово затримувалася поліцією різних країн, але без серйозних наслідків.

В 1880 році у м.Одеса за злочин була заарештована і перевезена до Москви. Після судового процесу у московському суді була заслана на поселення у віддалені міста Сибіру, але втекла із місця заслання.

До затримання в 1885 році здійснила ряд великих злочинів у губерніях Росії. Була приговорена до 3 років каторжних робіт .

Здійснила втечу із Смоленської в’язниці, скориставшись послугами закоханого в неї охоронця.

Після 4 місяців волі була заарештована, і тепер вже за втечу із каторги та нові злочини знову засуджена та відправлена на каторжні роботи на острів Сахалін, де після двох спроб втечі була закована у кайдани. Всього було три спроби втечі із острова, за що неодноразово отримувала фізичні покаранням.

В 1890 році з нею зустрівся Антон Чехов, який писав про неї так: ”Это маленькая, худенькая, уже седеющая женщина с помятым, старушечьим лицом. На руках у неё кандалы: на нарах одна только шубейка из серой овчины, которая служит ей и тёплою одеждой и постелью. Она ходит по своей камере из угла в угол, и кажется, что она все время нюхает воздух, как мышь в мышеловке, и выражение лица у нее мышиное. Глядя на нее, не верится, что еще недавно она была красива до такой степени, что очаровывала своих тюремщиков…»
13. СОФІЯ ВАСИЛІВНА КОВАЛЕВСЬКА народилася в Москві.

Змалку в дівчини проявилися такі риси характеру, як зосередженість, наполегливість у досягненні мети і цілковита самостійність. Читати Соня навчилася сама. Пізніше до дітей взяли вчителів.

Спочатку арифметики Соня не любила, але згодом захопилась нею: вона розв'язувала задачі за допомогою різних комбінацій чисел, виявляючи в цьому неабияку кмітливість.

Щоб жити самостійно і вчитися, восени 1868 Софія Василівна вступає у фіктивний шлюб (який пізніше став фактичним) з Володимиром Онуфрійовичем Ковалевським.

У житті Софії Василівни починається новий період: вона із захопленням відвідує лекції з фізіології, анатомії, біології, хімії і математики. Така багатопредметність у навчанні пояснюється тим, що Софія Василівна готується складати екзамени на атестат зрілості. Крім цього, вона мріє стати лікарем, щоб бути ближче до народу і краще служити йому. Але склавши екзамени на атестат зрілості, вона віддає перевагу математиці. У тодішній Росії до вищої школи жінок не приймали. Тому подружжя Ковалевських разом із сестрою Софії Ганною виїжджають за кордон. У Гейдельберзі, де університеті вона добилася дозволу відвідувати лекції. Щотижня вона слухала по 22 лекції, з яких 16 – з математики. Навчання в університеті йшло дуже добре.

Наприкінці 1870 р. Софія Василівна закінчує навчання в Гейдельберзі і переїздить до Берліна, щоб продовжувані математичну освіту в столиці Пруссії.

Ковалевська у Петербурзі в 1879 р. виступає із своєю доповіддю, яку вислухали з великою увагою.

У 1881 р. вона виїхала у Берлін, а потім у Париж. Але і тет не змогла знайти місця викладача у вищій школі. Того ж 1881 р. Ковалевська повернулася до Росії.

У серпні 1883 року VII з’їзд природодослідників і лікарів, що відбувся в Одесі, одноголосно обрав Софію Василівну головою математичної секції.

На VII з'їзді природодослідників Софія Василівна зустрілась з професором Стокгольмського університету Міттаг-Леффлером і дістала запрошення зайняти посаду приват-доцента в новому Стокгольмському університеті. Ковалевська дала згоду і незабаром була запрошена в Стокгольм офіційно.

З січня 1884 р. почала читати лекції. У першому семестрі вона читала лекції німецькою мовою, а до початку другою семестра оволоділа шведською мовою настільки, що читала цією мовою лекції шведським студентам.

Рада університету обрала С. В Ковалевську штатним ординарним професором.

Поряд з читанням лекцій в університеті Софія Василівна наполегливо проводила дослідження. Світову славу Ковалевській принесла її фундаментальна праця «Обертання твердого тіла навколо нерухомої точки». До Ковалевської над цим питанням працювали Ейлер і Лагранж. Після їх праць тільки праці Ковалевської просунули вперед розв’язання цієї задачі.

7 листопада 1889 Ковалевську обрали членом-кореспондентом на фізико-математичному відділенні Російської академії наук.

29 січня (10 лютого) 1891 року, не приходячи у свідомість, Софія Ковалевська померла від паралічу серця, у віці сорока одного року.
14. МАРІЯ СКЛОДОВСЬКА-КЮРІ (французьке ім'я — Марі́ Кюрі́, уроджена Марі́я Склодо́вська) — французький фізик, хімік, педагог, громадська діячка польського походження.

1898 року оголосила про можливість існування нового, сильно радіоактивного елемента в руді уранової смолки. Її чоловік П'єр відмовився від власних досліджень, щоб допомагати Марії, і в тому ж році вони оголосили про існування двох радіоактивних елементів: полонію і радію. 1902 року ними одержано один з цих елементів — радій. Обоє вчених відмовилися взяти патент на своє відкриття; разом їх було нагороджено медаллю Деві (1903) і відзначено Нобелівською премією з фізики (1903) разом з Антуаном Беккерелем. Марія Кюрі написала «Трактат про радіоактивність» (1910) і була нагороджена Нобелівською премією з хімії 1911 року.
15. ЛЕСЯ УКРАЇНКА (справжнє ім'я: Лари́са Петрі́вна Ко́сач-Кві́тка) — українська письменниця, перекладач, культурний діяч. Писала у найрізноманітніших жанрах: поезії, ліриці, епосі, драмі, прозі, публіцистиці. Також працювала в ділянці фольклористики (220 народних мелодій записано з її голосу) і брала активну участь в українському національному русі.
16. ГОЛДА МЕЇР (сп. пр. Меєрсон, народжена Голді Мабович) – одна з засновників держави Ізраїль, 4-й прем'єр-міністр Ізраїлю з 17 березня 1969 року до 1974 року.

Батьки посватали чотирнадцятирічну Голді за тридцятирічного страхового агента, вона втекла до сестри у Денвер, щоб здобути середню освіту, там познайомилася з Морісом Мейерсоном, майбутнім чоловіком. Вступила спілку лівих сіоністів в 1915 році. Зимою 1918 року стала наймолодшім делегатом Єврейського конгресу, який проходив у Філадельфії.

У 1921 р. вона з чоловіком і сестрою відправилася до Палестини. Після прибуття офіційно змінила ім'я Голді на Голда. Голда стала делегатом сіоністського конвенту і зустріла там багато майбутніх лідерів Ізраїлю. Меїр запрошується до Єрусалиму секретарем Жіночої трудової ради. У 1929 році її вибрали делегатом на Всесвітній сіоністський конгрес. У 1932 р. стає секретарем Організації жінок-піонерів в США, де вона організувала американські відділення.

Незадовго до Другої світової війни Меїр відправилася в агітаційну подорож, покликану переконати євреїв приєднатися до Британії. Їй вдалося завербувати близько 33000 сіоністів в Британські озброєні сили. Під час війни вона служила в Британській військовій економічній консультативній раді. У 1943 році Меїр довелося судитися з Британією з питання управління Палестинською державою.

14 травня 1948 року було проголошено державу Ізраїль. У вересні 1948 р. Г. Меїр стала першим послом Ізраїлю в СРСР. У квітні 1949 року вона повернулася до Ізраїлю і прийняла пост міністра праці і соціального страхування в кабінеті прем'єр-міністра Давида Бен-Гуріона. У липні 1956 р. Меїр призначена міністром закордонних справ і представником Ізраїлю в ООН. 17 березня 1969 року Голда Меїр була вибрана прем'єр-міністром Ізраїлю.
17. Блаже́нна МАТИ ТЕРЕЗА (Агнеса Гонжа Боякшу) — католицька черниця, засновниця доброчинних місій, лауреат Нобелівської премії миру в 1979 рік. Понад сорок років допомагала злиденним, хворим і сиротам у місті Колката в Індії.

Зростаючи під керівництвом матері Терези, доброчинні місії розповсюдили свою діяльність на інші країни. Після смерті мати Тереза була канонізована як блаженна Тереза з Калькутти. В 12 років вона вирішила присвятити своє життя релігії. У 18 років Агнес покинула домівку, вступивши в лави місіонерської організації Сестри Лорето.

Після перебування в Ірландії, де вона вивчила англійську, щоб мати змогу навчати індійських дітей, Агенс поїхала до Індії в 1929 році, де поступила в послушниці монастиря Дарджілінг. В 1931 році вона прийняла першу обітницю, обравши собі ім'я Тереза на честь Терези де Ліз'є, покровительки місіонерів. В 1937 році вона прийняла повну обітницю черниці. Черниця Тереза викладала в монастирській школі в Східній Калькутті, але вона дедалі більше переймалася бідністю, яка її оточувала.

Вона розпочала працювати серед бідних у 1948 році, замінивши чернечий одяг монастиря Лорето на просту бавовняну чіру з блакитним обрамленням. Спочатку вона заснувала школу в Мотіджгілі, а незабаром почала піклуватися про голодних і зневірених. Дуже швидко її зусилля стали відомими індійській владі. Прем'єр міністр висловив їй свою подяку.

7 жовтня 1950 року Тереза отримала дозвіл Ватикану заснувати конгрегацію, яка незабаром перетвориться в Доброчинні місії. Їхнім завданням стало піклування, за її власними словами, «про голодних, голих, бездомних, скалічених, сліпих, прокажених, усіх тих, хто для суспільства небажаний, про кого воно не піклується, про людей, що стали тягарем для громади й від яких усі відсахуються.» Почалося все з невеличкого ордену з 13 членів у Калькутті, нині це вже 4000 черниць на чолі сирітських притулків, закладів догляду за хворими на СНІД й центрів доброчинства в усьому світі. Вони доглядають за біженцями, сліпими, безпомічними, перестарілими, алкоголіками, бідними й бездомними, допомагають жертвам потопів, епідемій та голоду.

В 1952 році мати Тереза відкрила перший притулок для людей при смерті у приміщенні, яке їй надало місто Калькутта. За допомогою індійських властей вона перетворила покинутий індуїстський храм в Калігатський притулок для помираючих, де бідним надається безплатний догляд перед смертю. Вона перейменувала храм у Дім чистого серця. Люди, які попадали туди, отримували медичну допомогу й могли померти з гідністю і дотриманням ритуалів їхньої віри: мусульманам читали Коран, індусам приносили воду з Гангу, а католики отримували соборування. Незабаром вона відкрила притулок для тих, хто страждає від хвороби Гансена, відомої під назвою проказа, і назвала цей притулок Шанті Наґар (місто миру). Доброчинні місії відкрили в Калькутті кілька клінік, забезпечуючи їх ліками, бинтами і їжею.

Доброчинні місії збирали дедалі більше безпритульних дітей, тож мати Тереза відчула необхідність створити спеціальний притулок для них. В 1955 році вона відкрила Нірмала Шісту Бгаван — Дитячий будинок непорочного серця.

Незабаром орден став приваблювати добровольців і доброчинні пожертвування, тож до початку 60-х відкрив притулки для бездомних дітей і прокажених по всій Індії. Мати Тереза розширила його діяльність на весь світ. Перший притулок за межами Індії відкрився у Венесуелі в 1965 році. Потім у Римі, Танзанії і Австрії. Загалом діяльність ордену поширилася на багато країн Азії, Африки, Європи й Америки, включно з США.
18. ІНДІРА ГАНДІ дочка Джавахарлала Неру, вона отримала відмінну освіту в кращих навчальних закладах Англії, Швейцарії і Індії, вчилася в Оксфордському університеті. Коли їй виповнився 21 рік, вона вступила в партію Індійський національний конгрес (ІНК). А ще через чотири роки вийшла заміж за відомого конгресмена, додавши до свого прізвища прізвище чоловіка — Ганді. Після проголошення незалежності стала офіційною співробітницею батька, що відповідала за прийом іноземних делегацій. Разом з батьком Індіра здійснила незабутні поїздки у країни Азії, Африки та Європи. Індіра вирізнялася тим, що завжди мала власну думку і ніколи не підпадала під будь-який вплив. Вона була дуже досвідченим і розумним державним діячем і істинним індійським націоналістом. Єдине, що вигідно відрізняло Індіру Ганді від традиційного образу «залізної леді», був сильний материнський інстинкт.

У 1955 році Індіра Ганді входить до Центральної виборчої комісії ІНК як голова жіночої організації цієї партії. У 1964 році увійшла до уряду Шастрі як міністр інформації і радіомовлення; в липні 1964-го стала членом Національної ради оборони.

19 січня 1966 року, після смерті Шастрі, була вибрана лідером парламентської фракції і, за сталою традицією, як лідер цієї фракції стала прем'єр-міністром. В 1967 році, крім поста прем'єр-міністра зайняла пости міністра атомної енергії, голови Планової комісії, міністра закордонних справ.

У своїх заявах як глава уряду пані Ганді неодноразово підкреслювала необхідність збереження основних принципів політики Джавахарлала Неру, а саме — неучасті Індії у військових блоках підтримки миру і міжнародної співпраці, подальшого розвитку і зміцнення дружніх радянсько-індійських відносин, здійснення планового розвитку національних основ економіки. Виступала із засудженням агресії США у В'єтнамі.

Виконання обов'язків прем'єр-міністра Індії ніколи не було легким. Величезний субконтинент з численним населенням ряснів не тільки унікальними пам'ятками стародавньої культури, але і найгострішими проблемами: надзвичайною бідністю, хворобами, корупцією, етнічними і релігійними конфліктами.

У 1984 році всі ці проблеми, що стояли перед Індірою Ганді, ускладнилися сепаратистськими настроями серед сикхів, які населяють штат Пенджаб. Прем'єр-міністра неодноразово інформували, що сикхські екстремісти, вимагаючи відокремлення від країни цього штату накопичують зброю і боєприпаси в «Золотому храмі» міста Амрітсар. Це було небезпечно не тільки тому, що зброя призначалася для насильницьких дій, але і тому, що воно спаплюжувало національну святиню. Екстремістів необхідно було роззброїти і вигнати з храму як з політичних, так і з релігійних міркувань.

Індіра Ганді не сумнівалася, що її життя в небезпеці. Прем'єр-міністру не раз пропонували прибрати з особистої охорони всіх сикхів, але такий крок, вірогідно, здавався главі уряду зайвим.

Беант Сингх служив в охороні прем'єр-міністра близько десяти років і супроводжував Індіру Ганді в декількох поїздках за кордон. Але вона не знала про те, що Беант Сингх мав тісні зв'язки з групою сикхських екстремістів. Не дивно, що ця людина виявилася відмінною кандидатурою на роль вбивці Індіри Ганді. Релігійний фанатизм виявився сильнішим за особисту відданість. 30 жовтня 1984 року, за день до загибелі, вона говорила: «Сьогодні я жива, а завтра, можливо, моє життя скінчиться… Але кожна крапля моєї крові належить Індії». На ранок 31 жовтня у прем'єр-міністра була запланована зустріч, яка не відбулася через вбивство Індіри Ганді.

Вибухом обурення відповіла Індія на вбивство прем'єр-міністра. Народний гнів повалився на сикхів. По всій країні прокотилася хвиля стихійних виступів проти сикхських екстремістів, яка супроводжувалася насильством. Пости прем'єр-міністра і лідера Конгресу зайняв Раджив Ганді. Уряд так і не дізнався, хто віддав наказ убити Індіру Ганді. Багато хто дотепер упевнений в тому, що ця справа рук двох фанатиків-одинаків.

В історію своєї країни Індіра Ганді увійшла не тільки як перша жінка, що очолювала протягом декількох років уряд Індії. Розумний і енергійний політик, вона багато зробила для зміцнення міжнародного авторитету держави, що став одним з лідерів Руху неприєднання до військових блоків.
19. МАРГАРЕТ ТЕТЧЕР (у дівоцтві Робертс) закінчила Оксфордський університет в 1950 році. Була першою жінкою-головою університетської асоціації консервативної партії. У 1954 році отримала свідоцтво адвоката. У 1959 році була вибрана депутатом Палати громад. У 1961—1964 роках парламентський секретар міністерства пенсій і соціального забезпечення. У 1970—1974 роках Маргарет Тетчер була міністром освіти і науки в кабінеті Едварда Хіта. З лютого 1975 року лідер Консервативної партії.

У 1979 році стала прем'єр-міністром. На цій посаді Тетчер доклала максимум зусиль для реформування британської економіки і всього суспільства. Було приватизовано багато державних компаній з метою підвищення ефективності їх діяльності.

Під час Фолклендського конфлікту Тетчер проявила себе як рішучий політик і лідер держави, задіявши всі військові і дипломатичні можливості для відновлення суверенітету Великобританії над островами. Рішучими діями, непохитним слідуванням обраному курсу (незважаючи на жорстку критику), Тетчер заслужила прізвисько «залізна леді». У листопаді 1990 року вона залишила пост лідера партії і посаду прем'єр-міністра.

Прем'єрство Тетчер було найтривалішим в XX столітті. Навіть у XIX столітті довше, ніж вона, британський уряд очолювали тільки лорд Ліверпуль і Гладстон.

Після виходу у відставку написала книгу «Мистецтво управління державою».

26 червня 1992 Тетчер присвоєний титул баронеси (у своєму праві) і герб.

Дама Ордену підв'язки. Постійний член Більдерберзького клубу.
20. ВАЛЕНТИНА ТЕРЕШКОВА Народилася в сім'ї колгоспників. Росла без батька, який загинув на радянсько-фінляндській війні 1939—1940 років.

Трудову діяльність почала 1954 року в Ярославлі. Спочатку працювала закрійницею в складальному цеху Ярославського шинного заводу. 1955 року перейшла на Ярославський комбінат технічних тканин «Червоний Перекоп». Працювала ткалею. Працюючи, навчалася. 1960 року закінчила Ярославський заочний технікум легкої промисловості. Займалася парашутним спортом в Ярославському аероклубі. Здійснила 163 стрибки з парашутом. В загоні космонавтів від 1962 року.

16—19 червня 1963 року здійснила політ у космос на кораблі «Восток-6». Тривалість польоту становила 2 доби 22 години 50 хвилин. Політ перенесла досить важко. Це, напевно, стало однією з причин того, що наступний політ жінки в космос відбувся тільки через 19 років.

Після польоту і далі проходила підготовку в загоні космонавтів, але більшу частину часу стала віддавати громадській роботі.
ІХ. СЛОВО ВЧИТЕЛЯ !!! У результаті ви маєте дійти висновку, що між чоловіками та жінками існують розбіжності, і це природно. Але уявлення про те, що жінки – слабка стать, а чоловіки – сильна, є гендерним стереотипом, прийнятим у суспільстві. Необхідно зрозуміти, що юнаки та дівчата однаковою мірою здатні реалізувати себе у житті та нести відповідальність за свої вчинки. Надіюся, що остання вправа допоможе вам впевнитися у цьому.

ВПРАВА «БЛИЗНЮКИ» (Побажати дітям)

Отже давайте подивимось.

У чоловіків і жінок більше спільного, ніж відмінного, ми рівні.

Тому ніхто не має права з огляду на стать обмежити чи нав’язати вам щось.

І на закінчення, шановні учні, я пропоную скласти своєрідні оди для статевих груп, які ми називаємо «чоловік» та «жінка». За допомогою японського сенкану Ви маєте виразити своє відношення до представників протилежної статі (юнаки – про дівчат, а дівчатам – про юнаків)



Структура сенкану: (слайд 41)

– Один іменник.

– Два прикметника.

– Три дієслова.

– Фраза з чотирьох слів.

– Одно слово – асоціація на задану тему.

Захист сенканів.

Запитання для обговорення

1. Як ви почувалися вподовж розкриття теми?

2. Чи застосуєте ви отримані знання у своєму подальшому житті? Як саме?

3. Що залишилося для вас незрозумілим?



Х. Таким чином, сьогодні кожен з присутніх зробив для себе спробу в гендерній самоідентифікації, віртуально намалював свій гендерний дисплей, перевірив свої гендерні почуття та ідеали. Всі ми різні, але кожен з нас має право на існування та повагу. Щасти Вам, дорогі друзі! Та прошу заповнити

Бланк зворотнього зв’язку

(письмова рефлексія, заповнюється кожним учасником особисто в кінці виховної години)

Оцініть, будь ласка, проведену гру по 10-бальній системі:

Чи була інформація для Вас

• - доступною ________________

• - новою ________________

• - цікавою ________________

• - корисною ________________

Особливо сподобалось ____________________________________

Не сподобалось на дискусії_________________________________

Ваші пропозиції й побажання ___________________________



До побачення!
скачать файл



Смотрите также:
«Чоловік та Жінка. Хто ми є?» Мета: розкрити поняття «гендер», «гендерний стереотип»
409.98kb.
Повідомлення теми, мети, епіграфу (слайд 1,2,3) Запропонувати правила роботи у групі (слайд 4)
84.5kb.
Тема. Тероризм – загроза людству. Сьогодні ним охоплено вже понад 100 країн світу Мета: розкрити
74.56kb.
Порядок державної реєстрації шлюбу
23.55kb.
Сила. Види сил. Практична робота №6. Вимірювання сили. Мета уроку
44.88kb.
Тема. Запилення та запліднення у рослин. Мета
82.75kb.
Тема уроку: Українська мова – державна мова України Мета уроку: Формувати в учнів поняття «державна мова»
84.58kb.
Логопедичне заняття з корекції мовлення з учнями 3 класу
62.47kb.
Урок Механічний рух. Мета уроку: познайомити учнів з основною задачею механіки і поняття і матеріальна точка та система
126.11kb.
Всесвітня історія. 6 клас. Тема : Давньогрецький театр. Мета
69.57kb.
Вимушені коливання. Резонанс. Автоколивальні системи мета
73.22kb.
«Кліматичні ресурси. Небезпечні погодні явища.»
47.46kb.